Мені пригадується наш сторожевий собака Рекс, який жив на подвір’ї в моєї бабусі. Звичайний дворняга, чимось схожий на золотистого ретрівера, мав веселий, дружелюбний характер. Але була в нього одна риса, яка перетворювала кудлатого добрягу в страшного монстра. Десь зрідка йому приносили з ринку смачну хребтину. Собака розлягався просто серед подвір’я, обнімав передніми лапами кістку й брався гризти її. Ця процедура часто супроводжувалася легким гарчанням й виглядала навіть мило. Таку поведінку Рекса ми списували на його велике задоволення від трапези. Проте іноді процес знищення кістки  набував  просто таки загрозливих моментів. І причиною цього ставали звичайні чорні мухи, яких влітку в нас було багатенько. Жодна муха не мала права наблизитися до Рексової кістки. З істеричним гарчанням, яке переходило у визк і супроводжувалося клацанням зубів, собака кидався на комах. У цей час домашні не наважувалися виходити на подвір’я, оскільки картина виглядала  небезпечно. А ось під час звичайних щоденних трапез Рекс залишався спокійним і без жодних емоцій спустошував свою миску. Тому кістки він отримував дедалі рідше.

   За мою багаторічну практику до мене неодноразово зверталися власники собак, які зіткнулися з проблемою, коли їхні вихованці агресивно поводили себе під час споживання їжі. Іноді процес уже був настільки запущений, що траплялися нещасні випадки. Якось господарка поклала перед своїм ротвейлером миску з їжею і пішла розвішувати білизну. Коли жінка, зайнята роботою, нічого не підозрюючи,  наблизилася до собаки, пес накинувся на неї і пошматував ногу. Ця проблема зустрічається не залежно від розміру й породи собаки. Вона є також показником того, що собака не визнає господаря в статусі вожака й не довіряє йому. Про причини виникнення агресії я висвітлив у статті “Як уникнути агресії собаки?”.

    Захист своєї їжі – цілком нормальна поведінка для собаки, оскільки їжа є головним життєвим ресурсом. У природних умовах така поведінка забезпечує істоті виживання. Проте, коли собака живе у людському соціумі, й ми забезпечуємо йому існування, тоді саме ми маємо формувати правильні  стосунки. Правильні стосунки перед усім для нас. Звичайно, будувати їх необхідно від перших днів спілкування з нашим собакою, ідеально – з його дитинства.

    Що ж робити, коли собака вже дорослий, його звички сформовано, а його трапеза щоразу перетворюється на агресивне шоу з небезпечним фіналом? Чи існує вихід з ситуації? Так, існує. Проте господареві собаки необхідно запастися терпінням і любов’ю до свого вихованця. Поступово, крок за кроком будемо корегувати поведінку собаки.

• •  Крок перший. Одноразову порцію, яку собака зазвичай з’їдає відразу, ділимо на декілька частин. Спочатку кладемо в миску одну частину й ставимо перед собакою, а самі відходимо в сторону.  Пес зі смаком її з’їдає, облизує миску, а ми знову підходимо й кладемо ще одну частину їжі. Повторіть дію чотири-п’ять разів. Така поетапна трапеза має тривати декілька днів поспіль. Так, щоб собака усвідомив, що ваша присутність під час його обіду є бажаною. Потурбуйтеся, щоб собаче меню в ці дні було смачніше, ніж щодня.

• • •  Крок другий. Собака вже звик, що ви присутні під час споживання ним їжі. Тепер ускладнюємо цей процес. Не чекайте поки собака повністю з’їсть частину їжі. Коли її вже залишається зовсім трохи, підкладіть наступну частину в миску. Ці дії ще більше наближують господаря до собаки. Усі рухи робіть плавно, але впевнено. Цей процес також триває декілька днів.

    •  Крок третій. Викладіть у собачу миску всю порцію, запросіть його до трапези. Поки собака спустошує миску, будьте поруч і підкидайте туди шматочки ласощів: варене м’ясо, рибу, сир чи щось інше, що дуже подобається вашому собаці. Цей етап також триває декілька днів. У собаки виникають приємні асоціації з вашим наближенням до його миски.

    •  Крок четвертий. Знову під час їди підкладаємо смаколики в собачу миску й водночас робимо спроби погладити його. Почуваємо себе впевнено, у цей час також розмовляємо з собакою, голос – дружелюбний, ласкавий. З кожним днем дедалі частіше й триваліше гладимо собаку.

    •  Крок п’ятий. Усе продовжуємо робити як у попередньому кроці, але тепер, підкладаючи в миску ласощі, затримуємо там руку, можемо запхати в страву пальці. Знову підкладаємо смаколик і водночас швидко піднімаємо над підлогою собачу миску й так само швидко кладемо її назад. У цей час ніжно розмовляємо з собакою, випромінюючи добро.

    • Такі нескладні дії, виховують у собаки впевненість у своєму господареві, усвідомлення того, що він не є конкурентом і не претендує на їжу. Собака вчиться довіряти людині. Так само, застосовуючи ці ж самі методи,необхідно привчати й цуценя до спокійної трапези в присутності господаря. Зрозуміло, що цей процес у дитинстві займе значно менше часу й зусиль, ніж у дорослому віці.                                                                                                   Більше про агресію читайте тут:

    • “Агресія – емоції на межі життя і смерті”

    Однак, привчання собаки спокійно, без агресії і страху споживати їжу – є лише невеликою складовою у комплексному процесі виховання. Щоб встановити з собакою тісні, довірливі стосунки, щоб навчитися ним керувати, стати для нього лідером і другом, зробити так, щоб собака розумів вас, необхідно пройти курс дресирування. Лише під час дресирування в цуценячому віці закладається вся база навичок, які докорінно змінюють поведінку собаки, роблячи його соціалізованим і адаптованим до життя поруч з людиною.

А що Ви думаєте про це ? Поділіться. Ваш коментар цінний для мене ! Запитуйте і я обов’язково відповім Вам !