Іноді процес виховання нашого собаки скеровується в зовсім інше русло й наслідки дресирування не відповідають нашим очікуванням. Ми наче б то все робимо правильно, а собака замість того, щоб ставати слухняною і розумною, чимраз більше розчаровує і неприємно дивує нас. Мабуть, не пощастило й попався якийсь вибракуваний песик, думаємо ми. Насправді справа зовсім не в бракованих собаках, а в нас з вами, адже саме ми, власники, формуємо поведінку наших вихованців. Здебільшого це відбувається через незнання як правильно спілкуватися з тваринами.

    Беручи цуценя, ми з самого початку формуємо з ним стосунки ідентичні до стосунків з маленькою людською дитиною. Швидко минає рік і з дитини виростає доросла особина, яка може важити 50кг., проявляє свій характер, активно виборює право на лідерство у вашій сімейній зграї, а ми й далі сприймаємо її як наше дитя. Ось звідси й беруть початок проблеми, через які формується неправильна поведінка нашого собаки.

     Розглянемо приклад. Ми взяли в будинок двомісячне цуценя, яке ми максимально огортаємо увагою і ласкою, вибачаємо пустощі. Підрісши, собачка взяв за правило погану звичку влягатися на проході в кухню. Цим самим він зрозумів, що кухня важливе місце в будинку, де збирається вся сім’я, де завжди можна отримати їжу. Несміливо, поки що по-цуценячому, ваш собака вирішує, що саме це місце – вхід до кухні йому треба зайняти, стерегти його й самому вирішувати, кого з сім’ї пропускати туди. Спочатку, розлігшись на підлозі, цуценя голосно позіхає, коли ви проходите повз нього, потім пробує прихоплювати вас зубами за ноги. Усе це ви сприймаєте як милі дитячі пустощі, не усвідомлюючи, що вже тепер собака таким способом пробує свої можливості в боротьбі за лідерство. Проходить ще декілька місяців, собака виростає так і не отримавши жодної корекції на свої неправильні дії з боку господаря. Й настає критична ситуація: хтось з ваших родичів, на думку собаки, значно нищий в сімейній ієрархії не може зайти на кухню, оскільки пес люто гарчить. Приклад кухні, один з багатьох об’єктів, які вибирає для проявлення своїх лідерських прав собака. Часто таким об’єктом стає диван чи ліжко. З дитинства ми привчаємо собаку лежати на дивані й настає день, коли для нас залишається хіба що місце на хідничку в коридорі, бо сісти тепер уже не на наш, а на його диван, нам не дозволить наш, як ми помилково вважаємо, собака. Бувають взагалі кумедні випадки, коли чоловік не може в присутності собаки доторкнутися до дружини, бо собака її відчайдушно захищає. Така поведінка собаки іноді викликає навіть симпатію. Хоча насправді тут яскраво проявляються недоліки, а, можливо, й відсутність виховання чотирилапого створіння.

      Ще один приклад, коли власною неправильною поведінкою ми формуємо неправильну, як ми вважаємо неадекватну, поведінку собаки. Собака лежить на подвір’ї й спостерігає за тим, що відбувається довкола. І тут, раптом повз паркан проїжджає віз, запряжений конем. Собака починає голосно гавкати, сповіщаючи всіх довкола і в першу чергу вас, його господаря, про цю вкрай важливу для нього подію. Звичайно, ви вийдете з хати, щоб і собі подивитися, що ж там таке робиться. Ага, я зробив дуже добре, сформується думка в собачій голові, ось і господар відгукнувся своєю власною персоною на мій гавкіт, буду так робити й надалі. Через декілька таких випадків ви матимете в подвір’ї такого собі брехунця, який завжди гавкатиме не залежно від того чи є на це підстави. Своїми діями, в даному випадку невмотивованим гавкотом, собака просто маніпулює вами.

     Наведу ще один приклад собачої маніпуляції. Ви вивчили з собакою команду “сидіти”, коли собака за вашою вказівкою сідає поруч  й отримує за це ласощі. І тут собака без жодних команд, просто прийшов й сів біля вас. Щасливі й зворушені ви шукаєте в кишені печиво, щоб віддячити собаці за цей важливий вчинок. Так повторюється знову й знову. Й собака дуже швидко усвідомлює, що саме таким способом може випросити у вас ласощі. Тепер уже не ви керуєте собакою, а він вами. Схожі маніпуляції часто застосовують розбалувані собаки, яким приділяють надмірну увагу й зайву турботу. Вони можуть відмовлятися від прогулянок у погану погоду й безсовісно справляти свої потреби на килимі, вдавати з себе хворих і немічних. Якось, доводилося спостерігати картину з пещеним йоркширом, якого господиня постійно носила на руках. Коли його вивів на прогулянку менш сентиментальний господар,  йорк відмовлявся йти своїми лапами алеєю в парку й чоловік мусив ногою весь час попихати собаку вперед, щоб той самостійно зробив бодай декілька кроків.

     Живучи поруч з собакою, ви постійно впливаєте на нього й своїми діями (свідомо, а іноді й несвідомо) берете активну участь у його вихованні. Собака ж у свою чергу, декілька перших років, поки триває процес встановлення твердих взаємин з вами, випробовує вас, “прощупуючи” ваші слабкі місця. Часто ми цього навіть не підозрюємо. Тому раджу відповідально ставитися до процесу виховання собаки й при можливості консультуватися зі спеціалістом з поведінки собак (зоопсихологом), який зможе запобігти формуванню у вашого вихованця небажаної поведінки. 

А що ви думаєте про це? Поділіться. Ваш коментар цінний для мене . Запитуйте і я обов’язково відповім !