Увага! Пропав хаскі.

    Увага! Пропав хаскі, допоможіть повернути за винагороду. Таке оголошення часто доводиться бачити на стовпах, у газетних оголошеннях, на Інтернет форумах. Наче, й хасок не так уже багато довкола. Чому саме вони якимось дивним чином пропадають? Не впевнений, що хтось спеціально займався вивченням статистики пропаж серед хасок, але з поміж усіх породів, ці волелюбні собаки тримають лідерство за кількістю втеч. Така особливість цієї породи. А тепер детальніше про неї.

      В Україні Сибірський хаскі набув популярності відносно недавно.  Рушійною силою у виборі цього собаки відіграє його прекрасна зовнішність, до якої просто не можливо залишитися байдужим. Чого лише вартують блакитні очі, охайна, густа шерсть, закручений бубликом пухнастий хвіст і компактні розміри собаки. Це просто сама досконалість! Хочу лише такого собаку, – спадає на думку при першій зустрічі. Проте не все так просто.

        У свідомості багатьох власників, собака має виконувати певні функції: бути охоронцем, або мисливцем, або пастухом. Для жодної з них хаскі не підходить. Охоронні властивості в хаскі – мінімальні, оскільки в нормі в нього практично відсутня агресія до людини. Так само ця порода не придатна до полювання. Хоча хаскі – чудові мисливці, але це лише для себе, оскільки здобич вони не приносять. Не підходить хаскі для службової роботи, ці собаки звикли самостійно приймати рішення, не запопадають перед людьми й одноманітні команди послуху виконують не охоче. Спроби зробити їх агресивними, призводили до порушень психіки собак і закінчувалися трагічно для оточуючих.

    Хаскі не придатні для життя на прив’язі біля будки, зрештою, як і для перебування  у вольєрі. Вони страждають, навіть живучи в квартирі. Хіба що господар приділяє своєму собаці більшу частину часу й гуляє з ним щонайменше дві години в день. Приватне подвір’я, де живе хаскі, має бути обгороджене високим надійним парканом. На власні очі довелося бачити, як песик вправно, майже з усмішкою на морді,  переліз загорожу з сітки й за мить зник з очей. Таких роликів із зафільмованими втечами можна чимало знайти в You Tube. Ці собаки – чудові копачі, це прояв інстинкту ловити в норах гризунів. Тому за лічені хвилини хаскі викопують під парканом яму й вибираються на волю. Кожна клітина цієї волелюбної породи прагне до незалежності, руху й свободи. А, як відомо, з генетикою не позмагаєшся.

   Сибірський хаскі – відноситься до найдавніших порід собак.    Докладно тут:Найдавніші породи собак. Престиж чи проблема?

       Головне завдання, яке ставила людина з давніх давен перед цією витривалою породою – перевозити вантажі й людей безкрайніми просторами Півночі, орієнтуватися в екстремальних умовах важкого клімату, допомагати вижити в холоді своїм господарям. Особливістю утримування цих собак було й те, що годували їх і доглядали лише взимку. Взимку їх навіть брали в житла, щоб вони в люті морози зігрівали дітей. Зате влітку собак відпускали, на волю, де вони самі собі шукали їжу й жили в своє задоволення. Так тривали тисячоліття, за які сформувалися стійкі риси характеру Сибірського хаскі: свободолюбство, самостійність, непокірність.

     Якщо ви звикли до спокійного, одноманітного життя, хаскі – не для вас!  Придбавши цього собаку, нещасними стануть двоє: ви і хаскі. Крім нестерпного бажання вирватися на волю, нудьгуючи в самотності, хаскі видає цілу гаму звуків: завивання, скавучання, дзявкання. Подумайте, чи не стане це проблемою для ваших сусідів, і чи готові ви витримувати собачі трелі. Залишаючись без нагляду й без уваги господаря, молода хаскі відразу стає шукати собі розвагу: на подвір’ї гризе дерева, чагарники, викопує квіти, псує все, що довкола лежить. У квартирі собака знаходить ще більше об’єктів для розваги. Коли ж пропадає цікавість до  іграшок, починається активний пошук можливостей для втечі. Й у більшості випадків втеча увінчується успіхом.

        Сибірський хаскі найкраще підходять для компаньйонства енергійним людям, які приділяють своєму собаці багато часу й мають можливість брати його на довготривалі, активні прогулянки. Проте це не означає, що хаскі не піддаються дресируванню. Саме для того, щоб мати з  собакою цієї непростої породи хороші стосунки, розуміти одне одного, ходити разом на прогулянки, тісно спілкуватися, йому необхідно пройти курс послуху. Адже хаскі – це передусім собака, а вже потім порода. До того ж – дуже розумна порода, щоправда, з незалежним характером. Незважаючи на притаманну впертість для хаскі, в мене були представники, які бездоганно виконували команди й дуже швидко піддавалися навчанню. Проте дресирування для них має бути приємне, у формі гри із численними заохоченнями. Власне, такою і є моя методика дресирування, яку я успішно застосовую вже вісімнадцять років. А ось одноманітними, насильницькими методами з радянських ДТСААФів у роботі з хаскі досягнути результатів практично не можливо.

  Добре навчений  хаскі, який визнає лідерство свого господаря, стає чудовим другом. Між собакою і людиною тоді виникають тісні стосунки взаємоповаги й взаєморозуміння, а від такого господаря вже не хочеться втікати.

А що Ви думаєте про це ? Поділіться. Ваш коментар цінний для мене ! Запитуйте і я обов’язково відповім Вам !

Поділись з друзями:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *