Він чи вона ? Ось в чому питання !

 

 dfghfhj2356y78    З породою дворянського чи просто дворового походження ви вже визначилися. Тепер залишилося подумати над тим, якої статі має бути ваш чотирилапий вихованець? Хлопчик чи дівчинка? Хоча, якось не зовсім по-кінологічному називати собак дівчатками й хлопчиками. Для цього існують цілком прийнятні й зовсім не лайливі, як декому здається, терміни на означення статі собак: кобель і сука.

   У тих, хто планує розводити собак, питання з вибором статі не стає. Тут усе визначено з самого початку, – беруть племінну суку. Проблема ця постає перед тими, хто хоче завести пса компаньйона або сторожа. Ось тоді ідуть в хід різноманітні поради дилетантів. І можна такого наслухатися, що взагалі передумаєте брати собаку. Зазвичай більшість порад спрацьовує не на користь сук, тому у виводку, особливо нечистокровному, спочатку розбирають кобелів, а вже потім за залишковим принципом – сук. Побутує думка, що з ними багато мороки, вони постійно гуляють, а потім приносять небажане (для вас) потомство. А ось кобель – це зовсім інша справа, жодних проблем і суцільне задоволення. Можливо, так воно і є, коли ви живете в глухому селі, собаку весь вік тримаєте на ланцюзі, ставитеся до нього, як до худоби, а все спілкування з ним зводиться до виливання помиїв у його миску. Коли ж собака для вас друг, коли ви вмієте спілкуватися з ним не лише за допомогою слів, жестів, але й поглядом. Тоді стать собаки також матиме значення для ваших з ним стосунків. Залежно від того, в якому форматі ви будуватимете їх.

      Кобелі з набором чоловічих гормонів мають незалежний, гордий і впертий характер. Вони – лідери, переможці, завойовники. Кожна клітина такого самця посилає імпульси: я – найкращий, я здолаю запеклого ворога й підкорю (читайте – покрию) будь-яку самку. І не має значення чи це крихітка той-тер’єр, чи грізний алабай. Просто кожен з них буде здобувати лідерство в своїй ваговій категорії. До речі, коли мова зайшла про лідерство, варто добре подумати, якого собаку ви берете. Якось довелося чути від дамочки, яка взяла алабая, а через рік не могла з ним справитися, суто жіночий аргумент: “Маленьким цуциком він був подібний на симпатичного іграшкового ведмедика.” Пам’ятайте, що з маленьких ведмедиків виростають грізні важкокеровані ведмеді. Й часто з сильними альфа-самцями собак великих порід не можуть справитися не лише жінки, але й деякі чоловіки. Тому виборювати лідерство у стосунках з великими собаками доводиться не лише міцністю вашого характеру, а й силою ваших м’язів. Бо втримати на повідку масивного собаку не завжди легко, навіть якщо він пройшов курс дресури і, здавалося б, вивчив правила хорошого тону.

   Дещо інша поведінка в сук. Їхнє покликання – народити й виростити потомство. Тому природа заклала в них необхідність пристосовуватися, підкорятися, бути ласкавою, мудрою і хитрою. Господареві, в сімейній зграї якого живе сука, значно легше утвердити своє лідерство. Крім того суки краще стережуть територію і в період собачих весіль, на відміну від кобелів, не покидають її. Щоправда, в сук не так яскраво виражені породні ознаки, але їхній відданий характер і мудрість компенсують цей недолік.

  Моєю першою собакою, ще в шкільні роки, була сучка французького папільона, яку нам подарували. Прив’язаність її до мене була фантастичною. На прогулянках і навіть вдома вона йшла за мною крок у крок. Вона завжди була позаду й водночас завжди поруч. Звичайно, через мою дитячу неуважність не обійшлося без незапланованого потомства від сусідського карликового пуделя. А біля вхідних дверей два рази на рік обов’язковим атрибутом був черговий віник, яким доводилося відганяти непроханих кавалерів. Вона була лякливою і навіть боялася дворових котів, зате відважно обгавкувала кожного, хто приходив до нас у квартиру.

   І ось наступним моїм собакою став нечистокровний кобельок пекінеса Грицик. Нарешті більше жодних клопотів і суцільне благоденствіє, думалось мені. Благоденствіє тривало до того часу поки не прийшла пора моєму Грицику одружуватися. Здається, в околиці не було жодної сучки, якою не перестраждав наш кавалер, занюхавши її бодай один раз. Великі й малі, старі й молоді, пухнасті й гладкошерсті, йому подобалися абсолютно всі, без винятку. Він багато разів втікав з дому. А, коли любовна туга остаточно розривала його серце, Грицик задирав свою маленьку мордочку й так гірко, надривно завивав у квартирі, що сусіди не могли зрозуміти, чим ми так гнобимо цього маленького собачку. Побував Грицик і у весільних боях за даму серця, де зазнав серйозних укусів лихих супротивників. Після чого його довелося терміново транспортувати до ветеринаря, щоб накласти шви. Проте я вдячний усім своїм собакам, які супроводжували мене в житті (про них я ще розкажу згодом). Адже кожен з них залишив у моєму серці лише приємні спогади й додав досвіду в спілкуванні зі світом собак.

   І останній аргумент на користь сучок. Нещодавно швейцарські вчені провели низку експериментів, у яких були задіяні кобелі й суки. Результати подивували і зоопсихологів, і звичайних любитилів собак. Суки різних порід і безпородні також проявили унікальну здатність пристосовуватися до умов проживання поруч з людьми. Перед самками собак ставили різні складні завдання, й сучки на відміну від кобелів успішно справлялися з ними. Вони проявляли мудрість, хитрість і навіть задатки логічного мислення.

    Словом, як співається у відомій пісні, думайте самі, вирішуйте самі: мати чи не мати. А найголовніше – кого мати? Ні, таки обов’язково мати! Адже ми з вами собачники, отже, це питання для нас з вами вже давно вирішене!

  А що ви думаєте про це? Поділіться. Ваш коментар цінний для мене! Запитуйте і я обов’язково відповім Вам!

Поділись з друзями:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.