Одна з важливих команд при спілкуванні з собакою, це – команда «апорт». Її роль навчити собаку приносити апортувальний предмет. Ця команда, зрештою, як і більшість інших, має два методи вивчення: механічний і оперантний. Механічний метод полягає в тому, що ми примушуємо собаку до виконання дії, тобто відкриваємо йому пащу, вставляємо туди апортувальний предмет, повторюємо назву команди й зовсім не беремо до уваги бажання собаки. Адже цуценя в цей час може бути не зацікавлене грою, його може щось турбувати й відволікати. Механічний метод дресирування собак є доволі жорсткий і супроводжується примусом. Тому, якщо ви бачите дресирувальника з повідком, який смикає цуценя, без сумніву в цьому випадку застосовується механічний метод. Його застосовують у силових структурах, тобто в поліції й армії, де існує чітке підпорядкування підлеглих керівництву. Я ж у своїй практиці використовую оперантний метод, під час якого пояснюю собаці в ігровій формі, що виконання команди для нього є приємне, оскільки захоплива гра закінчується винагородою, тобто харчовим підкріпленням.
Декоративні собачки здебільшого асоціюються у своїх господарів з розвагою, грою чи можливістю реалізувати свою потребу турбуватися про когось маленького і беззахисного. Тому в багатьох випадках стосунки між господарями й декоративним собакою складаються за моделлю батьки й неслухняне дитя. Батьки, тобто власники, потурають пустощам свого вихованця, в результаті собака виростає некерованим і агресивним. З маленької собачки часто роблять іграшку, його дразнять, дратують, заохочують до гри з гарчанням, укусами. Й водночас піднімають його статус до сімейного божка, дозволяючи спати на дивані, подаючи з поклоном миску з ласощами. Іноді, не знаючи жодних правил правильної поведінки, такі собаки все своє життя тероризують господарів, а ті в свою чергу сприймають це за норму, не уявляючи, що поведінка їхнього вихованця не лише може бути, але МАЄ бути цілком іншою.
Щодня, йдучи у власних справах, ми зачиняємо двері квартири, залишивши там на самотині своїх чотирилапих улюбленців. Ніхто й не підозрює, що відбувається за цей час, які дивні пригоди трапляються з нашими пухнастиками. Усе це вдалося підгледіти американському режисерові Крісові Рено в його новій мультиплікаційній стрічці «Секрети домашніх тварин». Два головні герої мультфільму собаки Макс і Дюк вже з перших хвилин перегляду завойовують симпатії глядачів, до того ж усієї вікової категорії. Ну, дуже вони кумедні, дотепні, винахідливі й добрі. А їхні друзі – ціла зграя милих собак, котів, птахів та іншої живності, яка водиться в багатоповерхівках великих міст, стають невід’ємними учасниками карколомних подій, сповнених секретів хвостатого світу.