Стрімко збігає час і вже через півроку з нашого цуценяти виростає майже дорослий собака. Він як і раніше грається своїми улюбленими іграшками, весело гасає по дворі й іноді ще робить збитки. Проте в його поведінці з’явилося чимало нового. Поступово ним опановує найсильніший поклик – інстинкт продовження роду й бажання розмножуватись. Цей процес і пов’язані з ним психологічні зміни по-різному проявляються в кобеля й суки. На жаль, більшість власників собак чомусь переконані, що проблеми створюють лише суки. Вони просто не уявляють, які несподіванки їм принесуть кобелі, які страждають від кожної тічки сусідської суки. Тому мені хотілося б детальніше зупинитися на поведінці кобелів, адже саме тут виникає чимало міфів і помилок, які допускають собаководи.
Почнемо з природного середовища й поведінки собак у ньому. Усім нам доводилося спостерігати собаче весілля, в якому за сукою біжать декілька кобелів. Як завжди попереду – найсильніші, найбільші й найздоровіші особини, у кінці процесії – ті, кому з «весільного банкету» не дістанеться нічого, крім, видертих під час конфліктів, жмутів власної шерсті. Ці невдахи можуть так мандрувати усе своє недовге собаче життя, не залишивши після себе потомства. Як не дивно, схожа доля чекає й на активних лідерів зграї. Науковці дослідили, що вожак зграї іноді настільки зайнятий підтриманням порядку між її членами, що не дивлячись на свій високий статус, а відповідно – на відмінний стан здоров’я і хороші зовнішні дані, сублімує сексуальну енергію в інше русло й потреба спарювання в нього відходить на другий план. Навіть у моїй практиці траплялися випадки, коли до мене за порадою зверталися власники альфа самців, з прекрасними екстер’єрними даними, які через підвищену агресію і збудливість не могли спаритися з сукою.
Що ж відбувається в зграї-сім’ї, де разом з людьми живе кобель? З настанням статевого дозрівання змінюється його поведінка, він усе частіше проявляє агресію, намагаючись здобути лідерство серед членів своєї зграї. Він пробує наскакувати на слабших, на його думку, нижчих за рангом членів сім’ї, імітуючи статевий акт. Іноді його поведінка стає дещо неадекватною, він виє, скавучить, відмовляється від їжі. І при першій кращій можливості втікає. Загострюється цей стан, якщо десь по сусідству з’являється сука з тічкою. Іноді поведінка темпераментних кобелів настільки змінюється, особливо це стосується кімнатних улюбленців, які смачно їдять і в теплі сплять, а відповідно акумулюють сексуальну енергію, що їхні недосвідчені власники ведуть їх до ветеринара. Стан недомагання минає за декілька днів, коли в суки закінчується тічка й голодний, невиспаний і нервово перезбуджений кавалер нарешті виснажується. До речі, в природі найбільш досвідчені й спритні кобелі дочікуються, коли більшість їхніх активних суперників спадають з сил багатоденним гоном, і тоді, вловивши вдалий момент, покривають суку.
Існує хибна думка, що після першого спарювання, кобель одразу мужніє, мудріє і з ним стає менше проблем. Якраз усе – навпаки. Крім підняття власної самооцінки, спарювання нічого не дає кобелю. Якщо підняття самооцінки вмотивоване в умовах зграї, де молодий самець утверджує свій статус, щоб потім досягти високого рангу, то в умовах людської сім’ї собака стає некерованим і спричинює конфлікти. Передусім він активно шукає спроби знову повторити свій досвід. Як наслідок – втеча з дому й втрата собаки. Нереалізовані сексуальні потреби кобеля стають причиною його сутичок з іншими собаками, а також зі своїм господарем. Собаки можуть нищити речі й завивати, залишившись на одинці. Трапляються випадки, коли кобель переносить свої сексуальні домагання на господиню, при цьому вступаючи в серйозний конфлікт з господарем. Така поведінка неприпустима й агресивного кобеля віддають з сім’ї.
Отож, існує декілька способів, щоб зберегти фізичне й психічне здоров’я кобеля. Перший, він придатний для племінних кобелів. Продовження роду – їхня основна функція, вони неодноразово спарюються протягом року й цього достатньо для їхньої доброї форми. Проте їм необхідні регулярні фізичні навантаження, дресирування й спілкування з господарем. Другий спосіб, придатний для собак з епізодичними ( поодиноким) в’язками. Тоді сексуальні пристрасті гасяться через активні соціальні контакти. Такий собака може бути задіяний у охоронній службі, в мисливстві, в пастушій роботі, в постійному спілкуванні з людьми. Витрачаючи енергію на спілкування, на певну діяльність, кобель втрачатиме більшість сексуальної енергії. У цьому випадку позитивна соціальна енергія замінить негативну сексуальну.
І нарешті, третій спосіб передбачає повне сексуальне утримання. Не варто ототожнювати людське усвідомлення статевого потягу з собачим. Далеко не всі кобелі користаються можливістю розмножуватися. Трапляється так, що не розв’язаний кобель доволі спокійно реагує на тічних самок, не треба його заохочувати до дій. Одне аліментне цуценя, суттєво не покращить ваш фінансовий стан, зате зіпсує життя вашого собаки. Якщо ж кобель надто агресивний і сексуально стурбований, у такому випадку найгуманніший спосіб – каструвати собаку. Постійні гормональні бурі в таких собак підривають їхнє здоров’я. А їхня агресивна, неадекватна поведінка становить небезпеку для людей. І на останок дієва порада: у дні найгострішого сексуального збудження посадіть свого кавалера на жорстку дієту, залишивши в мисці лише воду. Жодних перекусів, жодних дрібних ласощів. Не хвилюйтеся, що він остаточно схудне, маючи й так поганий апетит. Дієта посприяє його швидшому одужанню й виходу з цього стану. Оскільки інстинкт виживання ( харчування ) таки стоїть вище над інстинктом розмноження.
Який з цих способів найбільш прийнятний – вибирати господарю. Однак при цьому обов’язково необхідно врахувати темперамент свого собаки, рівень його соціалізації, мету, яку покладену на тварину в людському соціумі ( розплідника, сторожа, мисливця чи просто друга ). І відповідно до цього створити для собаки найкращі умови, в яких він проживе довге щасливе життя.
А що Ви думаєте про це ? Поділіться. Ваш коментар цінний для мене ! Запитуйте і я обов’язково відповім Вам !
