Хто в домі вожак: собака чи господар? (помилки у вихованні)

    Для збереження ієрархії в зграї необхідний лідер – вожак.
   Членам зграї вовків або диких собак досить легко засвоїти існуючі правила, тому що в зграї є усталена ієрархія, в якій кожен знає своє місце. Чим вищий статус, який посідає тварина в ієрархії, тим більше в неї переваг. Усі тварини подають знаки однаковими позами і сигналами тіла, і всі члени зграї здатні їх однаково сприймати. Якщо нижча за рангом особина спробує зазіхнути на те, що належить вожакові – для наведення порядку достатньо лише грізного погляду лідера.
  Спостерігаючи за домашніми собаками, ми бачимо, що внаслідок постійного перебування в змішаній зграї «людина-собака», людські правила стають для собак часто не зрозумілим. Ми, люди, намагаємося навчити собаку сприймати наші цінності. Але собака здатний до навчання тільки на своєму рівні і може розуміти лише собачі цінності. У результаті ми все заплутуємо, і собаці поступово доводиться привчатися жити з такими непослідовними істотами, як ми, і пристосовуватися до наших правил.
Тепер розглянемо деякі права і привілеї, якими користується вожак зграї, і порівняємо їх з тими, які ми, господарі, надаємо або яких, навпаки, позбавляємо наших собак. Це потрібно, щоб розібратися, де відбувається порушення комунікації між видами, і як ми приходимо до того, що називається «непослух собаки». Багато моїх клієнтів зізнаються, що дозволяють своїм собакам застрибувати на диван і сидіти поряд, коли вони дивляться телевізор. Більшості з цих собак також дозволяють стрибати в ліжко господаря, здебільшого вранці, щоб попестити їх. Майже у всіх цих собак є власна лежанка, де вони сплять. Багато хто любить також займати інші куточки будинку, там їх улюблені місця відпочинку, на приклад, під кухонним столом або на великому кріслі у вітальні. Коли я запитую господарів: чи зручні ці місця, вони відповідають, що самі ніколи не перевіряли, але думають, що там зручно. Однак, у таких будинках основна лежанка собаки є недоторканою, та попри те пес завжди може лягти відпочивати там, де йому заманеться. Тоді хто ж у домі вожак зграї?
   Собаки – хижаки, тому для них їжа надзвичайно важлива, і не просто, щоб вижити: їжа є одним із засобів підтримки соціальної ієрархії. Нещодавно одна моя клієнтка розповіла, що її сім’я вечеряє в різний час: іноді о п’ятій, іноді о сьомій годині. Собаку завжди годують о шостій. Так ось, коли сім’я вечеряла швидше, собака не випрошував їжу й терпеливо чекав своєї черги. А ось, коли всі їли пізніше, вже після того як пес повечеряв, він починав вести себе нахабно й вимагати додаткових ласощів зі столу, хоча в цій сім’ї дотримувалися правил і собаці ніколи нічого не кидали зі столу. Отже, розшифруємо ситуацію: вожак у зграї користується правом вибирати найкращі шматки і трапезувати першим.

Решта членів зграї будуть їсти те, що залишиться після вожака. Коли сім’я вечеряла раніше, собака, не дивлячись на свій голод, інстинктивно знав, що потрібно чекати їжі, яка залишиться після трапези людей. А коли собаці дозволяли вечеряти першим, інстинкти підказували, що йому належить і та їжа, яку він з’їв і та, яку їли члени сім’ї.
Однією з найпопулярніших ігор з молодими собаками є перетягування предметів. У магазинах, що торгують товарами для тварин, навіть є спеціальні іграшки, зроблені так, щоб людина і собака могли триматися за її кінці. Зазвичай ми дозволяємо собаці перемагати в цій грі, тому що захоплюємося завзятістю і захопленістю, не зважаючи на те, що знаємо свою перевагу в силі. Змагатися з собакою дуже весело … поки молодий пес раптом не стає агресивним. І тоді ми йдемо на поступки, не чекаючи, щоб він вийшов з-під контролю. Оскільки собака є хижаком і мисливцем, на першому місці у неї – інстинктивне прагнення уникнути тілесних ушкоджень і здобути лідерство. Тому все, пов’язане з рівнем домінування-підпорядкування, формується в грі. Ми не повинні давати зрозуміти нашому цуценяті, що для перемоги треба гарчати, тягнути і упиратися. Не варто, граючись з собакою, піддавтися, демонструючи свою слабкість.

Детально про агресію я висвітлив у статті:“Агресія – емоції на межі життя і смерті”. Переходьте за посиланням!
    Часто власники собак допускають ще одну помилку. Так, підіймаючись по сходах, не звертають уваги на те, як їхній собака мчить вперед, обганяючи господаря, а потім на верхній сходинці повертається і чекає, поки вони підійдуть. Ми про це не замислюємося і зазвичай на таку поведінку не звертаємо жодної уваги. А як розуміє цю ситуацію наш собака? Прояви поваги у собак і вовків виражаються в тому, що голову необхідно низько опустити й витягнути вперед, крім того, тварина уникає будь-якого візуального контакту. Тож про яку повагу може бути бесіда, коли наш пес стоїть на верхній сходині, гордо дивиться на нас, а ми поволі плентаємося з опущеними очима десь там внизу.
  Продовженням теми є прерогатива першим заходити в двері. Двері – це ключова зона в будинку, коли мова йде про собак. Двері – це вхід в житло (лігво), це також і вузький прохід. Мені часто доводиться спостерігати, як собака рветься увійти в двері раніше, ніж господар. Зазвичай це розцінюється як ентузіазм собаки.

   Також іноді господарі розповідають, що їхній собака ледачий: він укладається поперек проходу на кухню або в іншу кімнату, коли ж йому наказують посунутися, він лише потягується і гарчить. Зазвичай все закінчується тим, що господарі не турбують собаку, а обходять її стороною. Справа в тому, що, коли вожак відпочиває, інші члени зграї піклуються про те, щоб його не тривожити. Наближаючись до вузького проходу, всі інші розступаються, щоб першим пропустити лідера. Це все – інстинкти собаки і вовка. Якщо вдуматися, то вони притаманні людині також. Згадайте, як поводять себе підлеглі перед високопосадовцем.

Високому становищу відповідають певні привілеї. Скільки разів бувало ви сидите, зосередившись на якій-небудь телепередачі, як раптом собака підштовхує носом вашу руку й вимагає, щоб його гладили й пестили. Найчастіше ми реагуємо негайно, виконуючи примху нашого вихованця, тому що знаємо: собака не відчепиться, а ще не хочемо, щоб пес засумував, подумавши, що його не люблять. Проте є справжнє пояснення вчинку: нам неабияк лестить прояв собачої прихильності. А насправді ж відбувається собаче маніпулювання, який вирішує коли, скільки і хто, повинен її гладити. Якщо пізніше ви спробуєте покликати свою собаку, цілком можливо, що ви не досягнете жодної реакції з його боку, крім зневажливого на вас погляду, потягування і бурчання.

Самі того не усвідомлюючи, ми потрапляємо в ситуацію, в якій, з точки зору собаки:

  • він спить, де забажає, але на його місці не спить ніхто;

  • він завжди отримує пайку їжі, а ми їмо те, що залишиться;

  • він може перемогти у всіх іграх, де є силова боротьба;

  • щодня ми демонструємо повагу до його більш високого рангу й навіть запобігаємо перед ним;

  • ми дозволяємо йому йти попереду у вузьких проходах і не турбуємо його, коли пересуваємося по спільній території проживання;

  • ми задовільняємо його потребу в пестощах і грі, але змирюємося з його небажанням підкорятися нашим вимогам чи навіть ігноруванням нас;

    Все це – права ватажка зграї. Наші собаки їх не просять, ми, самі того не усвідомлюючи, надали їм ці права. Якщо ми через незнання звели нашу собаку в такий високий ранг, ми повинні змиритися з тим, що собака бере на себе відповідальність за справу, яку ми йому довірили.

                В обов’язки ватажка входить:

    вести за собою зграю – ось чому собака тягне повідок;

    стежити, щоб члени зграї трималися разом, – ось чому собака бігає взад і вперед, коли його відпускають з повідка (якщо ви поспостерігаєте, то помітите, що він завжди бігає колами навколо вас – собака нас пасе);

    захищати зграю – ось чому він агресивний по відношенню до інших собак, що вторглися на його територію, або дає зрозуміти чужим людям, що їм краще триматися подалі;

    починати полювання – саме це зазвичай робить собака, коли ми скаржимося на те, що він утікає від нас;

    захищати житло – ось чому він агресивно або бурхливо реагує на відвідувачів.

    Цей перелік можна ще довго продовжувати. Собаки, які дотримуються цих моделей поведінки, не обов’язково погані, неслухняні або агресивні, зазвичай це просто собаки, які взяли на себе відповідальність, яку ми, самі того не підозрюючи, переклалили на них.

       Як же правильно виховати собаку, починаючи з цуценячого віку? Як зробити так, щоб ваш собака виріс слухняним, розумним і керованим? Щоб пес розумів ваші команди й жести, щоб ви стали для нього вожаком і мудрим наставником, щоб ваше спілкування було гармонійне? Лише кваліфіковані поради кінолога й терплячі, щоденні заняття з вашим чотирилапим вихованцем допоможуть вам досягнути успішних результатів у непростій справі виховання собаки.

    А що ви думаєте про це? Поділіться. Ваш коментар цінний для мене! Задавайте питання і я обов’язково відповім Вам!

Поділись з друзями:

Один коментар до “Хто в домі вожак: собака чи господар? (помилки у вихованні)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.