Ми спілкуємося з багатьма видами представників тваринного світу, проте вік більшості з них для нас особливого значення не має. І лише собаки й коти заслужили в людства прискіпливої уваги й, зокрема дивної потреби перевести роки тварини на людський вік. Яке практичне значення мають ці підрахунки – не зрозуміло. Адже підібрати собі ровесника для тривалої дружби, не вдасться, оскільки собаче життя надто швидкоплинне, й в середньому протягом нашого одного року збігає сім собачих. До речі, щодо знаменитої сімки, якою послуговуються у визначенні собачого віку, достеменно не відомо, хто запропонував цю формулу. Існують відомості, що в 60-х роках минулого століття в американських школах у підручнику з математики учням необхідно було вирахувати «людський» вік собаки у співвідношенні 1 до 7.
Насправді цей підрахунок неправильний. Уже на першому році життя собака робить значний ривок у своєму розвитку, стає статевозрілою і може привести потомство. До того ж собаки дрібних порід у дитинстві швидше розвиваються, мають подовжену зрілість і довшу тривалість життя. Представники великих порід довше залишаються дітьми, проте швидше зношуються й помирають. Американські генетики пішли ще далі й дослідили, що великопородні собаки значно частіше хворіють на рак, тому й не доживають до глибокої старості, на відміну від своїх маленьких родичів, які генетично значно стійкіші до цієї смертельної недуги. Крім того тривалість життя також залежить від породи, скажімо, ротвейлер при доброму догляді доживає до 10-12 років, а йоркширський тер’єр – до 12-15 років.
Існує твердження, що собачий вік треба обчислювати за такою формулою: перший рік життя = 15 людським рокам для малих і середніх, 14 – для великих і 12 – для дуже великих. Тоді другий рік = 8 рокам ( разом 23, 22 і 20 відповідно) і вже до цієї цифри щорічно додається цифра: для собак менших 9 кг. + 4 роки; для собак менших 23 кг. + 4,5 роки; собак менших за 41 кг. + 5,5; собак більших від 41 кг. + 7.
Деякі кінологи до обчислення собачого віку підійшли ще прискіпливіше й пропонують його рахувати відповідно до породи. У цьому випадку перші два роки рахують за такою схемою: 9 людських років за кожен собачий для маленьких порід (2 роки = 18), 10,5 – для середніх собак і 12,5 для великих. З третього року собачого життя починаються складні підрахунки залежно від породи. Так, у дрібних порід собак кожен наступний рік відповідає: такса – 4,3, ши-тцу – 4,7, чихуахуа–4,5, бігль – 5,2, мопс – 5,9, французький бульдог – 7,6. Середньорослі собаки: спанієль – 5,7, лабрадор, золотистий ретрівер – 5,7, стафордширський тер’єр, пітбультер’єр – 5,3. Великі породи: німецька вівчарка – 7,4, боксер – 8, 5, ротвейлер – 7,1.
Як відомо, середня тривалість собачого життя в середньому 12 років, щоправда, існують породи, які мають цей показник значно вищий, до того ж і серед представників порід-довгожителів трапляються свої рекордсмени, які доживають до 17-19 років. До прикладу, померанський шпіц живе 13-15років, йоркшир – 12-15, мопс – 12-15, бігль і такса – 12-14, лабрадор – 10-14, доберман – 10-12, німецька вівчарка – 10-12, довгожителями вважають джек-расел тер’єрів, чіхуахуа, лхаса-апсо.
Деякі собачі довгожителі навіть занесені до списку Книги рекордів Гіннеса. Їх було б значно більше, як би господарі задокументовували дати народження і смерті своїх вихованців. Так, історія знає австралійську вівчарку Блюі, яка 20 років пастушила, випасаючи отари овець, і померла на 29 році життя.
У тривалості собачого віку значення має не лише генетика, спосіб життя, харчування, але й виховання собаки. Адже добре вихований собака має шанс довше прожити при умові, коли він не буде підбирати з землі небезпечні предмети, слухатиметься команд свого господаря, а отже, не потрапить під колеса автомобіля, чи уникне інших непередбачуваних ситуацій. Тому правильний догляд і дресирування стануть запорукою довгого собачого життя і нашої радості від спілкування з милим, чотирилапим другом.
А що Ви думаєте про це ? Поділіться. Ваш коментар цінний для мене ! Запитуйте і я обов’язково відповім Вам !
