Собака ловить свій хвіст. Проблема чи гра?

Іноді доводиться спостерігати за собакою, який намагається наздогнати свій хвіст. Таку поведінку більшість собаківників сприймає, як гру чи пустощі, навіть не підозрюючи, що за цим криються серйозні проблеми, які вимагають втручання ветеринара або зоопсихолога. Звичайно, собака може ловити свій хвіст у грі, проте часто це є ознакою стресу, нервової поведінки, недостатньої фізичної активності або проблем зі здоров’ям. До речі, вчені помітили, що найчастіше гонитва за хвостом спостерігається у карликових порід. Однак, і великим собакам, зокрема вівчаркам і бультер’єрам, іноді притаманна така поведінка.

      Взагалі хвіст для собаки – дуже важливий орган. А дотримуючись модних стандартів екстер’єру й обрізаючи собакам хвости,  люди наносять тваринам велику шкоду. По-перше, хвіст – це своєрідний емоційний показник настрою собаки. Коли собака махає хвостом, він висловлює свою радість, дружелюбність. Напружений хвіст свідчить про емоційну настороженість свого власника, прояв агресії. Затиснутий між задніми лапами хвіст, ознака страху, переляку. По-друге, хвіст допомагає поширювати запах, який виділяють анальні залози. Таким чином собака поширюючи запах, мітить свою територію. Чим вище піднятий хвіст, тим швидше розповсюджується запах. По-третє, під час плавання собака послуговується хвостом, як кермом. Хвіст допомагає втримати рівновагу на воді, а також керувати під час зміни напряму.

  Спочатку за вивчення проблеми взялися ветеринари. Обстеживши групу собак, вони з’ясували, що свій хвіст доганяють собаки, в яких суттєво підвищений рівень холестерину в крові. Очевидно, холестерин впливає на викид зайвих гормонів, які провокують неспокійну поведінку собак. Також іноді  доганяють хвіст собаки, в яких є проблеми з параанальними залозами, а точніше їх запалення.   Тоді пес відчуває дискомфорт і біль в підхвостовій  ділянці. Не в змозі дотягнутися до хворого місця, тварина сподівається полегшити свій неприємний стан, почухавши хвіст. Схожі відчуття супроводжує наявність глистів. Різноманітні захворювання шкіри на хвості, які супроводжуються свербінням, також провокують таку поведінку. Це –  фізіологічний бік проблеми. Проте існує і психологічний.

 Так, господарі іноді мимоволі самі заохочують до цього своїх вихованців. Собаки – соціальні істоти й деякі особини потребують підвищеної уваги до себе, а така, дещо нестандартна поведінка,  якраз і привертає увагу господаря. Господар емоційно реагує на те, як його вихованець ловить хвіст. І навіть якщо це не схвальна реакція, результат залишається один – увагу привернуто. До такої стереотипної поведінки також належить безпричинний гавкіт, бігання по колу, хворобливе вилизування лап. У собак ступінь такої поведінки проявляється від слабкої до сильної. Відомі випадки, коли пес, спіймавши свого хвоста розгризав його до крові. Іноді гонитва за хвостом може виявлятися як «реакція заміщення», тобто собака опиняється в ситуації, яку не може вирішити й тоді починає висловлювати своє занепокоєння поведінкою, що не має відношення до вирішення проблеми. Також ловлення хвоста може бути поведінкою хижака. Пес розглядає свій хвіст, як щось стороннє, і тому намагається впіймати «цю незрозумілу істоту». Буває, що собаки, вийшовши з цуценячого віку, переростають таку поведінку, оскільки вже ідентифікують свій хвіст з собою.  Однак, вона може відновитися після пережитих стресів: зміна господарів, переїзд в інше житло, перенесення травм чи операцій. Гонитву за хвостом зоопсихологи відносять до нав’язливих психологічних станів. Помічено, коли собакам заборонити ловити хвіст, вони переключаються на інші нав’язливі стани: бігають по колу, проявляють хворобливу увагу до певних іграшок, ловлять неіснуючі блохи…

   Як же відучити собаку ловити свій хвіст? Передусім варто визначити причину цієї негативної поведінки й спробувати усунути її. Скажімо, якщо собака нудьгує й обділений увагою господаря, необхідно дати йому фізичне навантаження. Найкраще для цього підійде спільна з вами довготривала прогулянка, активна гра, яка передбачає апортування іграшки, дружнє спілкування з іншими собаками. Набігавшись, пес втомиться і вже не матиме сили бігати за власним хвостом. Не варто безпідставно, лише керуючись власним бажанням, намагатися заборонити собаці ловити хвіст, карати його за це. Собака не зможе вас правильно зрозуміти. Необхідно запропонувати заміну такій поведінці, на приклад, апортувати іграшку, спробувати вивчити  трюки, переключити увагу собаки на виконання команд чи зацікавити  якимось предметом. Коли ви знаєте, що собака пережив стрес, його також треба вивести з цього стану прогулянкою, грою. Бувають випадки, коли собаці треба призначити заспокійливі ліки, а це вже компетенція ветеринара. Зрештою, як і визначення рівня холестерину в крові собак та лікування цього стану, потребує серйозного професійного підходу. Або ж просто достатньо уважно оглянути хвіст на наявність захворювання шкіри, обстежити чи бува нема запалення параанальних залоз, перевірити наявність бліх або звичайного реп’яха, який заплутався в довгій шерсті хвоста.

    І нарешті, у собак, як і в людей бувають серйозні психічні розлади, які майже не піддаються лікуванню. Однак, рук опускати не варто, завжди необхідно боротися за здоров’я своїх близьких, докладати усіх сил, щоб вони відчували себе щасливими.

     А що ви думаєте про це? Поділіться. Ваш коментар цінний для мене! Задавайте питання і я обов’язково відповім Вам!

Поділись з друзями:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.