Від перших хвилин нашого рішення стати власником собаки, практично все життя чотирилапого створіння повністю залежить від нас. Ми визначаємо раціон собаки, який прямо пропорційно впливає на його самопочуття, здоров’я і тривалість життя. Ми задаємо тон стосунків з собакою, які можуть бути не лише дружніми, але й неприязними або просто сірими за схемою: охороняєш подвір’я – за це тобі миска помиїв. А ще ми облаштовуємо місце й умови, де житиме наш собака. І можна з упевненістю стверджувати, що просте собаче щастя майже не залежить від фінансового стану господарів, а впливає на нього рівень їхньої культури, уміння співчувати тварині, бажання піклуватися про неї.

     Часто на подальшу долю собаки навіть не впливає висока ціна за нього та супровідні документи про наявність титулованих предків. Можливо, саме тому деякі совісні заводчики так прискіпливо приглядаються до потенційних покупців їхніх цуценят, ніби обирають собі родичів. Адже розуміють, що від цього вибору  залежить, в які руки потрапить собака.

    З дрібними породами якось простіше, оскільки більшість з них – маленькі, гарненькі, призначення їхнє – розважати своїх господарів. Щоправда, й тут є про що поговорити, оскільки за маленьким розміром, їхні власники іноді перестають бачити живих створінь і через свою примітивність сприймають милих собачок, як іграшок. Ну, хіба що пульта з кнопками не вистачає. Принагідно згадалася нашуміла історія про дамочку, яка не зумівши справитися зі своїм крихітним вередливим той-тер’єром, у приступі істерії жбурнула собачку до стіни й, звичайно, вбила нещасного. Проте це усе ж таки поодинокі випадки.

    А тепер поговоримо про закономірність. Вже давно стало модним брати в подвір’я великих собак-охоронців: алабаїв, кавказців, мастіфів. Навіть краще двох, цим підкреслюються статус і заможність господарів. Часто таку картину можна спостерігати у відпочинкових садибах зеленого туризму в Карпатах. Лиш ось функція цих собак достеменно не зрозуміла, бо агресивні собаки постійно сидять закриті у вольєрах. За рік, другий свого перебування у тюрмі собаки перестають гавкати на людей. Їхній погляд тупіє і гасне. Ось хіба що подають голос на собак, які десь бігають вулицями, і то здебільшого від заздрості. Зате господарям спокійно і не страшно, їх же стережуть страшні собаки, надійно закриті у клітці!

   А тепер без іронії. Сценарій приблизно однаковий у всіх. Приносять у подвір’я двомісячне цуценя, спрагле пізнання світу. Воно скрізь бігає, усе гризе: квіти, декоративні кущі й молоді плодові деревця, ліхтарі на сонячних батареях, словом усе, що піддається його зубам. Минає ще 2-3 місяці, цуценя вже підросло, набуло солідних форм і освоїлося. Заходять сусіди й знайомі, молодий собака радісно вітає їх, бруднить лапами, прихоплює зубами, пробує гавкати. Господарі ніяковіють від такої поведінки й одного дня після чергових розваг закривають його у заздалегідь збудованому вольєрі.

     Вольєр неодмінно має мати товсті сталеві прути, здатні витримати ведмедя, будку у вигляді дерев’яного зруба, накритого металочерепицею під колір даху помешкання господарів, і вишукану  табличку на будці з кличкою собаки. Хіба ж не мрія жити в такій загороді?! Ось лише з’ясуємо чия мрія: собаки чи все ж таки господаря? І так починає Арчі, Рокі, чи просто Тузик «намотувати» свій пожиттєвий термін ув’язнення. Вдень не випускають, – а раптом хтось зайде і собака нападе, вночі не випускають, – псує газони. А йому вирватися б з цієї дорогої клітки, дати волю міцним лапам, дременути б кудись світ за очі… Але ж доля його нещасна вже давно визначена. Минає деякий час і одноманітне, безнадійне життя у вольєрі призводить до того, що колись радісний, допитливий собака стає тупим і агресивним. Щоправда агресія його чомусь спрямована на господарів, а до чужих людей він байдужий. Просто собака  розуміє, що саме господарі ув’язнили його, що саме вони є причиною його страждань, тому й ненавидить їх.

 Саме за таким сценарієм розгортаються події в собаководів, які звертаються до мене з одним питанням:

  -Я завів собаку, а він чомусь не нападає на чужих.    Хочу, щоб він став злим!

    Отож, мої поради  для власників, які мають добрих, а    хочуть злих собак.

• • Дайте собаці волю! Не тримайте його постійно в клітці, це – не лев. Лише вільно гуляючи територією подвір’я, до собаки прийде усвідомлення того, що ця ділянка належить йому також і її треба стерегти. Інакше виховаєте боягуза, який крім свого вольєра нічого не захищає. Проте це правило передбачає наявність обгородженої території подвір’я, яку бажано закривати, щоб сюди випадково не потрапили сторонні люди. Нинішній мобільний зв’язок дає можливість попередити вас про візит знайомих, перед приходом яких ви зможете закрити собаку у вольєрі.

  • Собака, закритий у вольєрі, просто фізично не зможе встерегти ваше майно від злодіїв. Нинішні крадії діють нахабними методами, здебільшого вдень, під маркою різних служб, контролерів. Злодії вигадують різні правдоподібні легенди, відтак безперешкодно потраплять на подвір’я і в помешкання. Собака ж у цей час надійно закритий у вольєрі.

  • Більше спілкуйтеся зі своїм собакою, гуляйте з ним, грайтеся, навіть, коли обмежені в часі. Дайте йому зрозуміти, що ваші стосунки дружні, а ви для собаки – вожак. Це усвідомлення спонукатиме собаку захищати і вас, ваше майно.

  • Собака має пройти курс базових команд послуху. Інакше ви ж самі станете першим об’єктом, на кому випробує міцність зубів ваш же пес.

  • Усьому свій час. До півтора року ваш великий на зріст собака, все ще – юний. У перерахунку на людський вік у півтора, йому приблизно лише – 19. А тому впевненості у власних силах ще недостатньо.

• Подумайте добре, чи так уже потрібен вам агресивний собака? Адже це чималі проблеми. Хіба недостатньо у нинішньому світі агресії? Чи зможете ви взяти відповідальність за наслідки, спричинені вашим собакою у сутичці з людиною чи іншим собакою? Зрештою життя таких агресивних собак часто коротке і обривається трагічно.

А що Ви думаєте про це ?  Поділіться. Ваш коментар цінний для мене ! Запитуйте і я обов’язково відповім Вам !