Зграя. Як не стати підлеглим у свого собаки?

         Зграя – це об’єднання, яке допомагає вижити істотам в складних природних умовах. Навіть найбільші велетні тваринного світу – слони гуртуються в зграї. Найближчі родичі собак, вовки, під зиму також збиваються в зграї, це допомагає їм спільно пережити найсуворішу пору року. Колективно вони можуть уполювати велику здобич і врятувати себе від голодної смерті. Тому собаки, які перейняли поведінку від своїх пращурів, при першій найкращій нагоді об’єднуються в зграї, що ми часто й спостерігаємо в містах.

     Отож, зграя у собак – це щось схоже на  трудовий колектив у людей. На вершині цього об’єднання стоїть вожак, беззаперечний лідер, сильний, розумний, відважний. Саме він керує своїм колективом, координує  його дії, ініціює події. За вожаком у ієрархічній піраміді посідають місце трохи нижчі по рангу, але так само сильні особини. Їх зазвичай декілька й у відповідний момент вони можуть посісти місце лідера зграї. Саме між ними часто й точиться боротьба за привілеї і прихильне ставлення вожака.

    Головний принцип стосунків у зграї полягає у правилі: вожак ініціює і наказує, підлеглі підкорюються і виконують. Лише дотримуючись суворого внутрішнього порядку, зграя може протистояти несприятливим зовнішнім факторам і забезпечити своє виживання. Кожен член зграї мусить бути командним гравцем і добре відчувати настрій своїх товаришів. Згадайте, як небезпечно натрапити на розлючену собачу зграю, яка, нападаючи, діє спільно й одностайно.  Проте якою б великою не була зграя, головний тон і настрій у ній задає вожак. Вожак керує і карає, йому дістається найсмачніший шматок здобичі, найкраща самка, найзручніша лежанка. Однак, він також бере на себе відповідальність за всю зграю і за кожного її члена зокрема.  При потребі вожак ціною свого життя захистить зграю. До речі, до функції захисту я ще повернуся в цій статті.

     Все це правила зграї, а яке відношення вони мають до наших домашніх вихованців? Наші собаки зазвичай живуть ізольовано і спілкуються лише з нами, – зауважать читачі. Так ось, щойно собака опиняється в людській сім’ї, на рівні найглибших інстинктів він починає  грати за правилами зграї. Навіть якщо вас лише двоє: ви і пес, ваш хвостатий компаньйон не упустить можливості стати вожаком, оскільки природа заклала в ньому бажання бути лідером, яке дає можливість вижити й продовжити свій рід. І значення не має, чи це грізний алабай, чи крихітний, майже іграшковий, той-тер’єр. Кожен з них буде намагатися утвердити себе вожаком.

    Часто відверто лідерську поведінку свого вихованця недосвідчені власники помилково сприймають як загравання, безневинні пустощі, ігнорування команд списують на поганий настрій собак. Пес загарчав, коли господар наблизився до його миски під час обіду, відразу – виправдання: він має право, це ж його миска! Собака розлігся на порозі й не поступається людям, ось і виправдання: зараз він відпочиває. Собака не реагує на кличку й не підходить до свого господаря, який вже закипів від злості й відчаю, і знову аргумент на захист: просто пес зараз дуже зайнятий. Собака фамільярно наскакує на вас брудними лапами, і знову виправдання: він радіє зустрічі… Ні, так собака поводить себе лише тоді, коли він упевнений в собі, коли саме він встановлює правила стосунків з людьми, коли він вважає себе вожаком, а господарів – підлеглими. Такий закон зграї: або ти диктуєш свої накази, або будеш мовчки виконувати чужі.

               Свій погляд на зграю я вже висвітлював у статті:                    «Як стати хорошим власником собаки?».

    А тепер повернуся до охоронних функцій вожака і його відповідальності за безпеку зграї. Питання захисту й оборони правильно розставляють акценти в стосунках між вожаком і підлеглим, між власником і власністю. Собака гарчить, обороняючи свою миску з їжею, свої іграшки, оскільки це його власність, від якої він може відступитися лише перед тим, кого він поважає і боїться, тобто перед вожаком. Якщо господаря визнано лідером, собака без опору віддасть йому свою смачну кістку й улюблену іграшку. Це правило поширюється і на людей. Іноді собака вважає свого господаря власністю і також пробує охороняти його. Спостерігати таку поведінку часто можна в  декоративних  розпещених собачок, статус яких роздутий їхніми господинями. Собачка агресивно нападає на всіх, хто наближається до його господарки. Це виглядає кумедно, але вкрай неправильно, оскільки собака вважає, що господиня належить йому, як миска чи кістка. У той час в стосунках, де господар є вожаком, а собака – підлеглим, собака не посміє нападати на стороннього без дозволу лідера. Цю властивість і використовують у караульно-охоронній службі, коли собака працює лише по команді «Фас».

    Отож, правила зграї розвивають у собаки навики співпраці в команді й здатність до послуху. Саме послух є запорукою успішного виконання собакою наказів (команд). Послух і командна співпраця дали можливість встановити міцні стосунки між людиною і собакою ще декілька тисячоліть тому й підтримувати їх досі. Наше завдання активно розвивати й заохочувати послух у собаки, а для цього необхідно:

  1. Визнати, що собака сприймає людську сім’ю, як свою зграю.

  2. Приділяти собаці увагу, дресирувати й навчати команд послуху, інакше собака посяде місце вожака вашої зграї.

  3. Правильно встановити ієрархічну драбину сімейної зграї, де всі люди, не залежно від віку, мають мати вищий статус, ніж собака. Для цього вихованням собаки мають займатися всі члени сім’ї, в тому числі літні й малолітні.

  4. Запастися терпінням, оскільки приблизно до трьох років собака буде намагатися домінувати в зграї.

  5. Водночас уся зграя мусить максимально турбуватися, доглядати й любити свого наймолодшого хвостатого вихованця.

  А що Ви думаєте про це ?  Поділіться. Ваш коментар цінний для мене ! Запитуйте і я обов’язково відповім Вам !

Поділись з друзями:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.