Декоративні собачки здебільшого асоціюються у своїх господарів з розвагою, грою чи можливістю реалізувати свою потребу турбуватися про когось маленького і беззахисного. Тому в багатьох випадках стосунки між господарями й декоративним собакою складаються за моделлю батьки й неслухняне дитя. Батьки, тобто власники, потурають пустощам свого вихованця, в результаті собака виростає некерованим і агресивним. З маленької собачки часто роблять іграшку, його дразнять, дратують, заохочують до гри з гарчанням, укусами. Й водночас піднімають його статус до сімейного божка, дозволяючи спати на дивані, подаючи з поклоном миску з ласощами. Іноді, не знаючи жодних правил правильної поведінки, такі собаки все своє життя тероризують господарів, а ті в свою чергу сприймають це за норму, не уявляючи, що поведінка їхнього вихованця не лише може бути, але МАЄ бути цілком іншою.
Особливо прогалини у вихованні або його повна відсутність видно на вигулі, де багато інших собак і чужих людей. Характерною ознакою таких прогулянок є повідок. До того ж часто спостерігаючи за тандемом господар-собака, об’єднаних повідком, важко зрозуміти, хто кого вигулює. Оскільки собака зайнята пошуком нових вражень постійно змінює напрямок свого руху, а господар на протилежному кінці повідка намагається встигнути за своїм вихованцем і при цьому втриматися на ногах. Таких собак ніколи не спускають з повідка, боячись, що тварина втече й не повернеться. Це вкрай неправильно побудовані стосунки.