Історія перша.  Чотирнадцятирічний Сашко на вихідні приїхав до бабусі в село. Щоб якось розважитись вирішив відзняти бабусину господарку на мобільний телефон і потім на згадку змонтувати невеликий фільм. Усе йшло за задуманим сценарієм, доки не дійшла черга до зйомок будки, де жила сторожова собака Аза, породи алабай. Зазвичай Аза сприймала Сашка нейтрально. Вона могла знічев’я махнути хвостом, коли хлопець з’являвся на подвір’ї, і на цьому її емоції закінчувалися, агресії до Сашка собака також ніколи не проявляла. Для більшого натуралізму хлопець вирішив відзняти конуру зсередини, де якраз дрімала Аза, й присівши почав повільно заповзати в будку. Собака голосно загарчала й накинувшись на Сашка, стала шматувати його. На щастя поруч опинилася бабуся, проте на її крики: «Аза, фу!» собака майже не реагувала й лише після того як жінка з усієї сили декілька разів вперезала тварину палкою, та відпустила свою жертву.

       Історія друга.     Друзі на день народження Марині подарували цуценя алабая. Маленьке пухнасте собача було схоже на іграшкового ведмедика. Марина  ні на мить не задумуючись про наслідки, принесла омріяний подарунок у квартиру багатоповерхівки, де жила з батьками. Від першої ночі після безуспішного вкладання алабайки Опри на підстилці в прихожій, її постійним місцем стало велике м’яке крісло у вітальні. Марина приділяла собаці весь свій вільний час і Опра підкорювалася їй. Більше ніхто з сім’ї не втручався в процес виховання собаки. Та через рік дівчина вступила до університету й поїхала на навчання в сусіднє місто. І ось тоді життя для всіх членів сім’ї стало схоже на пекло. Опра взяла на себе роль єдиного лідера й вожака. Вона вирішувала, хто має право сісти поруч з нею на дивані перед телевізором, під час її трапези господарі не мали права пересуватися по квартирі, щоб не стати об’єктом нападу. Залишившись наодинці, собака нещадно здирала зі стін шпалери в кімнаті й гризла все, що привернуло її увагу. Під час її виходу на вулицю ніхто з сусідів не наважувався перетнутися з нею на сходах у під’їзді, не кажучи вже про те, щоб просто зайти по-сусідськи в гості, як це було раніше.

Продовжувати читання Що ж це за порода така АЛАБАЙ? →