Собачі бійки. Як уникнути конфлікту?

            Практично всім представникам собачого роду     притаманний задиркуватий і сварливий характер. Тому на вигулах, де збираються різношерсті компанії, часто відбуваються різноманітні сутички. Іноді такі розбірки виглядають дуже страшно й наводять жах на господарів. Детальніше читайте в статті: « Агресія – емоції на межі життя і смерті». Отож, власникам собак необхідно знати деякі особливості поведінки собак у таких ситуаціях і як при цьому самим поводитися, щоб нікому не нашкодити.

  •       По-перше треба розуміти, що не всі сутички є серйозні й небезпечні. Нападаючи на свого опонента, собака не завжди має на меті завдати ран. Часто це лише демонстрація своєї переваги, яка супроводжується гарчанням, гавканням й іншими шумовими ефектами. Треба розуміти, що власна щелепа з зубами для собаки є доволі тонким інструментом, яким тварина володіє досконало. Це не лише орган для харчування чи оборони, це ще й тактильний орган, за допомогою якого тварина спілкується, щось на зразок нашої руки. Тому щелепою собака може розгризти тверду кістку, завдати ран, але тією ж щелепою може делікатно взяти господаря за руку чи перенести новонароджене цуценя. Часто самка, нападає на кобеля, демонструючи укуси, гучне підвискування, насправді не має на меті завдати йому болю. Вона просто відганяє його, щоб припинити набридливі залицяння. Схожа поведінка спостерігається й у дорослих собак, які виховують юне покоління. Дорослий пес, наче б то прикушує цуценя, штовхає його на землю, а той падає і голосно верещить, щоправда, з переляку.

  •        По-друге, не всі сутички закінчуються гризнею, іноді вистачає звукової перепалки. Собача бійка зрідка починається без попередження. Раптово кидаються один на одного лише давні запеклі вороги або бійцівські собаки, навчені воювати. Перед боєм собаки погрожують суперникам страшним риком, настовбурчують шерсть на загривку, намагаються здаватися великими й страшними. Підсилюються ці ефекти, коли на другому кінці повідка є господар. Тоді собака відчуває підтримку лідера, часто-густо переоцінивши власні можливості. Наведу власний приклад, у мене багато років жив милий і добродушний метис пекінеса Грицик. Усіх собак і людей він вважав своїми друзями, проте, коли Грицик опинявся в мене на руках, а поруч був чужий собака, мій песик перетворювався в злого монстра, який грізно гарчав зі щирим бажанням пошматувати суперника не залежно від розмірів того. Вистачало Грицика покласти на землю, як він знову ставав добрягою.

        Здебільшого собаки без підтримки господарів адекватніше оцінюють свої сили, розуміють, хто спровокував конфлікт, на чиїй території він відбувається. Після демонстрації сили, такі конфлікти часто вичерпуються. І цілком інакше все закінчується за присутності господарів, тоді бійці можуть завдати одне одному смертельних укусів. Необхідно знати декілька правил, які допоможуть скоригувати поведінку собаки і господаря, коли назріває конфлікт. Передусім, собака з дитинства має спілкуватися з іншими собаками, щоб соціалізуватися. Заводьте знайомства з власниками собак такого ж формату й такого ж віку, щоб ваш пес не ріс дикуном. Коли ваш песик зустрівся на вулиці з іншим собакою, навіть більшим за розмірами, не поспішайте хапати свого вихованця на руки. Цим можна спровокувати агресію, під час якої може постраждати і собака, і ви. Коли собаки зустрічаються на повідках і починається ритуал обнюхування, перевагу завжди має більший і старший пес. Якщо ви власник меншого чотирилапого, спробуйте поводити себе спокійно, не хвилюйтеся, не метушіться. Якщо вкрай не впевнені в адекватності свого й чужого собаки, відтягніть повідком песика на безпечну відстань. У випадку зустрічі собак без повідків, особливо якщо вони однакової категорії, дайте їм познайомитися, обнюхатися. Зрештою, участь у сутичках, також додає важливого життєвого досвіду. А у випадку, коли ви цілковито не впевнені у своєму собаці, а розмір його кишеньковий, шукайте товариства таких самих мініатюр. Якщо ж уже трапився бій, варто розняти собак одночасно обом господарям. При цьому необхідно поводити себе спокійно й упевнено, оскільки крики й зайве жестикулювання лише підбадьорює собак до нової атаки. А загалом, вигулюючи свого собаку, особливо без повідка, господар бере на себе функції мудрого вожака, який має бути максимально уважним, помічати все, що робиться навколо, ще здалеку бачити кожного чужого собаку, який може зненацька з’явитися, і відповідно до ституації оцінити сили й діяти.

     Детальніше читайте в статті: «Як стати хорошим власником собаки?».

      І на останок, одна історія до цієї теми, яку мені нещодавно довелося спостерігати. Деякі собаки, невеликих пород, генетично мають вроджене вміння не провокувати конфлікти. Така поведінка, дає їм можливість вижити в непростих умовах. При зустрічах, особливо з нерівними, переважаючими в усьому суперниками, вони робляться жалюгідними, демонструють своє підкорення. Так ось, зустрілися на вигулі в парку двоє власників собак. Один собака був доволі великий і гуляв упевнено, без повідка. А другий був маленький і ще молодий, до того ж з довгої рулетки його не спускали. Господарі поруч прогулювалися повільним кроком і щось жваво обговорювали, поки собаки позаду з’ясовували стосунки між собою. Враз менший песик, вирішив продемонструвати своє підкорення і впав перед більшим на спинку. Господарі не звертали на собак жодної уваги. При цьому маленького песика господар так і волік на повідку по асфальтованій алеї, перекинутим на спинку, а за ним, втративши будь-яку цікавість, повільно йшов більший пес.

   А що ви думаєте про це? Поділіться. Ваш коментар цінний для мене! Задавайте питання і я обов’язково відповім Вам!

Поділись з друзями:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.